Досліди на тваринах: хрещення кров’ю
Купуючи баночку крему для обличчя або пачку таблеток в аптеці, ми платимо гроші. Але не замислюємося, що ціна цих речей - не рублі й копійки, а чиєсь життя, сповнене болю та мук. Щороку понад 150 мільйонів піддослідних тварин гине від тортур, які страшно уявити. В інтерв'ю з генетиком Марією ми обговорили, чому знущання з тварин заради експериментів не лише несправедливі, а й марні. А також поговорили про те, як убивство тварин у навчальному процесі може вплинути на душевний стан та світогляд студентів.- Коли я навчалася на другому курсі біолого-ґрунтового факультету СПбДУ, мені доводилося брати участь у практичних заняттях із фізіології людини та тварин, а на третьому курсі - з біофізики. Це були експерименти на жабах.
- Ви проводили на них досліди?
- Жодної жаби я тоді не вбила, але зрозуміла, що треба припинити насильство над тваринами. Я стала вегетаріанкою (зараз я веган). Усе ж таки почуваюся співучасником. Але минулого не змінити, тому в мене тепер неминуча потреба зупиняти насильство над тваринами доти, доки воно існує. Це допомагає на якийсь час заглушити докори сумління.
- Як Ви добре сказали. Я поділяю Ваші почуття.
- Тепер я розповім Вам. Один рік на другому курсі та пів року на третьому курсі на практичних заняттях нас змушували брати участь у вбивстві живих жаб. Я змушена була шукати вихід - покращувати методи, що заміняють експерименти на тваринах. Для поліпшення чи розробки молекулярних методів може бути потрібний квантово-хімічний розрахунок. Щоби краще розуміти специфіку питання, вирішила вчитися вдруге, знову з першого курсу, тому що не знайшла тоді іншого виходу. Хтось кидає навчання, хтось подає до суду на виш, а я вирішила модифікувати методи молекулярної біології. Зараз розумію, що треба було просто кинути вчитися, а тепер ці вбиті жаби в певному сенсі залишаться зі мною на все життя.
- А чи були ініціативи дозволити студентам здобувати освіту без експериментів на тваринах?
- Анатолій Сергійович Лук'янов (кандидат біологічних наук, викладач біофаку МДУ - прим. ред.) розповідав, що провів анкетування 200 студентів другого курсу про здобуття біологічної чи медичної освіти без гострих експериментів на тваринах. Питання були такі: «Як ви ставитеся до того, щоби хтось зі студентів здобув таку освіту, не беручи участь у жорстоких експериментах? Чи бажаєте ви самі здобути таку освіту?» 80 відсотків студентів сказали: так, вони згодні, щоби хтось здобував таку освіту. 30 відсотків сказали, що вони хочуть здобути таку освіту, не беручи участь у жорстоких експериментах.
Коли ці матеріали були надані декану Михайлу Вікторовичу Гусєву, він виніс їх на обговорення на вчену раду. Закінчилася ця дискусія тим, що один із професорів підвівся і сказав: «Який же це буде студент, якщо він не пройде хрещення кров'ю тварини? Це - не біолог!» - І питання було закрите. Схоже на прагнення прогнати молодих людей через обряд ініціації у вигляді армії. Обряд заради підпорядкування, заради того, щоби були як усі. Схоже?
- Мороз по шкірі в мене особисто. Як те, що сталося, позначилося на Вашому житті?
- Тепер мені дуже важко жити із цим. Якщо з людиною сталося щось немислиме для неї і/або принципово неприпустиме, то їй усе життя доводиться жити з питанням: як мені знову стати собою - людиною, яка може чесно сказати, що з нею подібного не траплялося? Як? Змінити минуле неможливо. Усе, що сталося з нею, - це серйозно й назавжди. Вона ніколи вже не зможе «стати собою». Їй усе життя доведеться жити з цим питанням і тим, що сталося. У такому разі потрібно шукати можливість домагатися хоч якоїсь справедливості.
- Інших варіантів немає.
- Пам'ятаю, що після першої вбитої жаби під час наступної лекції однокурсниця запитала мене, чому я сиджу з таким обличчям. «Не ти ж різала», - сказала вона. Але хоч я й не вбивала своїми руками, однаково усвідомлюю себе співучасником-виконавцем. Викладач створював таку атмосферу, начебто студенти самі хочуть брати участь у цій жорстокості.
- Як важко, певно, було його не слухати.
- Для багатьох усе саме так. Я хочу розповісти Вам про один випадок: у двох студентів, що сиділи поруч - ліворуч від нас, жаба дуже довго (як мінімум пів години) з порізаною головою висіла й рухалася, а потім підійшов викладач (студенти називали його - Дракула) і сказав, що вони не видалили їй частину черепної коробки, тому вона в них така активна. Експеримент називався - «спостереження сеченовського гальмування».
- Невже таке можливе? Ми живемо у двадцять першому столітті!
- Весь цей час викладач був в аудиторії, а також на практичних заняттях була ще одна людина (напевно, його аспірант), котра сиділа прямо за нами. Коли я одного разу розповіла про цей випадок на форумі захисників прав тварин, але не пояснила, що я сама в цьому брала участь, одна людина, яка була вівісектором і постійно сперечається на цьому форумі з веганами та вегетаріанцями, стверджуючи, що м'ясо є допустимим, а експерименти на тваринах потрібні
- Вибачте, це був вівісектор? Звичайно, що ще він міг сказати.
- Зараз я Вам поясню. Так, він сказав мені, що люди ці казки розповідають, а я вірю. На це я відповіла, що бачила все на власні очі. Тоді він пояснив, що якщо це правда, то в боротьбі з такою безграмотністю та жорстокістю він мене підтримує. Це були слова найлютішого ідейного ворога - вівісектора, який постійно сперечається із захисниками прав тварин та їх прихильниками. Якщо навіть вівісектори так реагують на те, що сталося, то що це було? У чому я брала участь? Якою жахливою потворою я є? І як тепер із цим жити?
- Маріє, Ваша розповідь приголомшлива. Наскільки я знаю, є колишні дресирувальники, вівісектори й навіть співробітники боєнь, котрі одного разу усвідомили, що треба відмовитися від жорстокості. Можливо, і цей Ваш вівісектор одного разу щось зрозуміє.
- Принаймні я намагалася йому пояснити.
- Як за таких умов Ви висловили своє ставлення до подібних ситуацій?
Я відмовилася від м'яса, щоби було зрозуміло, що я не хочу брати в цьому участь. І якщо беру участь, то лише для того, щоби здобути диплом (щоби була можливість проводити дослідження старіння та вижити). Якщо людина навіть м'ясо не їсть, зрозуміло ж, що вона не хоче бути співучасником-виконавцем вбивства. Звісно, не хоче, але все одно ним є. Але все ж таки не хоче, тобто є іншим співучасником-виконавцем.
- Це її не виправдовує.
- Так. Усе сказане не виправдовує мене. Але з огляду на ту атмосферу, яку створював викладач, для мене було важливо наголосити, що я не хочу в цьому брати участь. І якби була хоч якась можливість не брати участь у цій жорстокості, але не бути відрахованою, я не стала б брати участь.
- Ви зробили крок до вегетаріанства, тому що хотіли наголосити, що Ви проти?
- Так. Щоби наголосити, що я проти участі в цій жорстокості, я перестала їсти м'ясо.
Зараз би я взагалі не почала брати участь. Зараз я розумію, що покупець м'яса є співучасником вбивства наступної тварини - він своїми діями (тобто купівлею м'яса) дає підстави розраховувати на подібне сприяння надалі («попит народжує пропозицію»). Він не співучасник-виконавець убивства, тобто не той, хто чинить дії, що становлять об'єктивну сторону вбивства, але однаково співучасник.
- А на той момент Ви про це думали?
- Раніше я вважала неприпустимим вбивати хребетних тварин та деяких безхребетних. Але не обмірковувала причинно-наслідкові зв'язки, які є під час покупки м'яса, а просто міркувала з огляду на те, що не сама вбиваю цих тварин, а просто купую їхні трупи, і взагалі їх усіх, мабуть, колись убили давно, а трупи десь зберігають і періодично продають. Якби я тоді була хоча б вегетаріанкою, мені було б простіше усвідомити причинно-наслідкові зв'язки, вчасно зрозуміти, що такою ціною диплом мені не потрібен, оскільки вбивство є неприпустимим навіть у ситуації крайньої необхідності, і не потрапити в таке лихо.
- Як Ви дійшли того, що потрібно покращувати методи, що замінюють експерименти на тваринах?
- Якось був випадок, коли викладач дізнався, що хтось із нас в автобусі розповідав про ці вбивства жаб. Він став забороняти свободу слова, сказавши: «Тримайте язик за зубами». А коли одна зі студенток запитала його, чому не можна розповідати, він відповів: «Бо є люди, які не розуміють». І я почала шукати цих людей, а також вирішила, що потрібно покращувати методи, що замінюють експерименти на тваринах. Й оскільки я розуміла, що для покращення або розроблення методів молекулярної біології може бути потрібний квантово-хімічний розрахунок, я вирішила навчатися вдруге. Знову з першого курсу, щоби я могла розібратися в математичній стороні цього питання, якщо це буде необхідно.
- Квантово-хімічні розрахунки - біофізика?
- Так. Молекули складаються з ядер та електронів. Їхнім фізичним характеристикам відповідають математичні об'єкти - оператори. У багатьох операторів є оператор енергії (гамільтоніан). Власні значення та власні функції оператора енергії можна визначити, розв'язуючи рівняння на його власні значення (стаціонарне рівняння Шредінгера). Для наближеного розв'язку використовуються методи квантової хімії.
- Їм навчали на практичних заняттях із біофізики?
- Ні.
- Як інші студенти ставилися до того, що відбувається?
- На третьому курсі була приблизно одна жаба на групу, а студенти, коли їм пропонували вбивати своїми руками, відмовлялися, говорячи, що вже «нарізалися» на другому курсі. Іншими словами, коли людям, які вже брали участь у жорстоких вбивствах і знущаннях із живих істот, але внутрішньо не в усьому підтримують ці дії, надавали свободу вибору, вони відмовлялися вбивати. Лише одна студентка зголосилася вбити жабу, а після вбивства високо підняла руку, у якій її тримала, і задоволена почала всім показувати.
- Є люди, яким навіть подобається вбивати, тим більше, якщо закон дозволяє вбивство «з метою навчання». Скажіть, чи вдалося Вам тоді знайти «тих, хто не розуміє»?
- Якось я познайомилася з активістами центру захисту прав тварин «Віта» (30 квітня 2010 року був семінар у СПбДУ). Вони, здивувавшись, що я так багато часу приділяю питанню поліпшення або розробки методів, стали пояснювати, що я «винаходжу велосипед», тому що методи, що замінюють експерименти на тварин, давно є й потрібно наголошувати на їхньому впровадженні в наукову діяльність. Вівісектори проводять експерименти на тваринах, оскільки це їхній хліб. Вони не хочуть втрачати даремно свій досвід роботи, отриманий у процесі експериментів на тваринах.
Утім, я й сама розуміла, що експерименти на тваринах діляться на ті, екстраполяція (питання математики) результатів яких на людину взагалі неможлива, і ті, у випадку яких давно вже є методи, що їх замінюють, без використання тварин. Крім того, ці методи без жорстокості набагато ефективніші.
- Ще вони дешевші, ніж утримання віварію, адже так?
- Абсолютно правильно. Іншими словами, експерименти на тваринах безглузді та створюють лише видимість отримання корисної для людини інформації. Їх потрібно просто скасовувати, а також покращувати наявні методи, що замінюють експерименти на тварин, щоби за їх допомогою можна було насправді отримувати ту інформацію, видимість отримання якої створюється експериментами на тваринах.
- Є центри затвердження методів, що замінюють експерименти на тварин, а серед противників вівісекції багато лікарів, науковців та викладачів університетів. Науці не потрібно бути жорстокою та несправедливою. Маріє, дякуємо Вам за розповідь! Сподіваємось, що ця бесіда не остання.